 |  |
Класична назва: Crocus sativus L.
Шафран називають «царем пряностей». Це сушені рильця крокусу шафранового, Crokus sativus, який вирощують в Кашмірі, на Кавказі, в Іспанії, Португалії і Китаї. У кожній квітці крокусу тільки три шафранові жилки, які й використаються як пряність. Збір рилець проводять у вересні-листопаді: їх вискубують зі зрілих квіток і швидко сушать. З 100000 квіток одержують у середньому 1 кг шафрану, а 1 га плантації шафрану в перший рік цвітіння дає приблизно 6 кг пряності, на другий рік - уже 20 кг. Шафран коштує дуже дорого, але навіть найменша його кількість у їжі досить відчутна.
У своєму складі містить барвниковий глюкозид, кроцин, гіркий гликозид пикрокроцин, ликопин, ефірне масло, каротин, віск й ін.
Вживання в невеликій кількості сприяє поліпшенню травлення. У фармацевтичній промисловості використовують для готування різних лікарських препаратів - тинктур, екстрактів й крапель для очей.
Шафран має сильний своєрідний аромат, гіркувато-пряний смак. На Близькому Сході й у Південній Європі додають у блюда з рису, прозорі супи (головним чином через гарний колір), а також для готування блюд з ягнятини, баранини, кольорової капусти.
У блюдах французької кухні шафран часто використається для готування риби (наприклад, знаменита уха по-марсельски). У Швеції шафран використовують для фарбування виробів з тіста. Гурмани рекомендують перед вживанням розчиняти його в невеликій кількості теплого молока або води.
