М’ята довголиста
(MenthalongifoliaL. Huds.)

М’ята довголиста – багаторічна рослина, яка росте в дикому виді на доволі обширній території: в Європі, Малій Азії. 

Має інші назви: мінте (молд.), нарпиз (туркм.), джалбус-арик (казах.)

М’ята – пряно-ароматична рослина, відома і вживана людиною ще до нашої ери. Ботаніки виділяють дуже багато видів цієї рослини, повязують родову назву Mentha з іменем німфи Мінти. В «Метаморфозах» Овдія знаходимо, що богиня підземного царства Персефома перетворила прекрасну німфу в пряну пахучу рослину і присвятила її Афродиті. 

В Древній Греції і Римі м’ята користувалась повагою. Вона покращувала повітря житлових приміщень, тому нею натирали підлогу, м’ятною водою мили руки. Вона освіжала розум, тому знатні люди, вчені носили вінки із м’яти на голові.

Як в древній, так і в середньовіковій медичній літературі м’яту вважали лікарською рослиною. Її рекомендували при головних болях, внутрішніх кровотечах, як заспокійливий засіб, для зміцнення шлунку, покращення травлення, для збудження апетиту, зняття гикавки і т.д.

На Русі традиційно м’яту заварювали і пили при серцевих хворобах, рахіті, золотусі, при нервових розладах, усадках сил.

ХІМІЧНИЙ СКЛАД. ЛІКУВАЛЬНІ ВЛАСТИВОСТІ

М’яту довголисту в основному вирощують із-за ефірного масла, котре знаходиться в надземній частині рослини: в суцвіттях, листі і стеблах. Це безбарвна рідина з приємним травянисто-пряним запахом. Містить ментол, пулегон, карвакрол, ліналоол.

М’ята довголиста володіє болезаспокійливими і антисептичними властивостями. Відвари її знімають болі в шлунку, зубні болі. Їх п’ють при простуді і грипі, при сильному кашлі. Використовують для дезінфекції порожнини рота і горла.

Настої м’яти довголистої вживають при невралгії. Листочки багаті вітамінами, їх використовують в сирому вигляді (в салатах) при малокрів’ї.

СМАКОВІ ВЛАСТИВОСТІ.  ЗАСТОСУВАННЯ

В якості пряності  використовують в основному листя і молоді пагони, збирають до масового цвітіння.

В момент викидання пуп’янків рослина містить найбільшу кількість корисних речовин і приємна на смак.

В домашній кулінарії додають в салати, овочеві супи, бульйони, а також в солянки. Використовують для ароматизації других страв із м’яса, риби. Кладуть в смажені страви, вироби із тіста (російські пиріжки, пряники, узбецькі перепічки).

В національних кухнях м’яту довголисту застосовують для покращення смаку і надання аромату напоям (квасові, крюшону, компотам, морсам). Її використовують при маринуванні баклажанів, квашеної капусти. М’яту довголисту використовують в парфумерній промисловості, в миловарінні, при виготовленні сирів. 

 

М’ЯТА КУЧЕРЯВА            
(Menthacrispa)

М’ята кучерява – багаторічна рослина, яка відноситься до культурних видів м’яти. Поєднує в собі смакові властивості декількох м’ятних рослин, але має в той же час свій м’ятний смак, доволі ніжний і приємний, без ментолового присмаку.

Росте здебільшого в Північній Америці, Англії, Італії, Китаї, країнах Західної Європи, Україні, в європейській частині Росії.

Має інші назви: м’ята кучерява, м’ята колосовидна, м’ята городня, м’ята німецька, м’ята ярова, м’ятка.

ХІМІЧНИЙ СКЛАД. ЛІКУВАЛЬНІ ВЛАСТИВОСТІ

Мяту кучеряву вирощують для приготування із зеленої маси ефірного масла, котре містить ліналоол (56—65%), карвон (12—13%), лімонен (6%), цінеоль, цітралъ, пулегон.
Ефірне масло м’яти використовують в фармацевтичній промисловості. Листя, багате різними корисними речовинами, відварюють і застосовують в народній медицині для зняття болі при забиттях, для лікувальних ванн, а також  в якості заспокійливого засобу.  

СМАКОВІ ЯКОСТІ. ЗАСТОСУВАННЯ

М’ята кучерява володіє приємним ароматом, більш ніжним, ніж у перцевої м’яти. Її широко використовують в кулінарії.
Листочки м’яти добавляють в салати, супи, особливо у овочеві, а в деяких країнах - у молочні. М’яту  використовують при заготівлі капусти.

Мяту используют при заготовке впрок капусты.  Сушене листя м’яти використовують для ароматизації соусів, м’ясних страв, в кондитерських виробах, для домашньої випічки. Ним посипають страви із дичини (особливо зайчатини).

В Білорусії м’ятою присмачують мочені яблука і солоні огірки.

На Україні м’ятою приправляють рибні і грибні страви, а також яловичину, буженину. Неповторний смак і аромат надає м’ята чаю.

 

М’ята перцева
(Mentha piperita L.)

М’ята перцева – пряно-ароматична трав’яниста рослина, відома ще з давніх часів і вживана в якості пряності. Із багатьох видів м’яти цей являється культурною рослиною, виведеною в  XVII столітті методом багатократної гібридизації на основі інших видів - Menthaaquatica и Menthaspicala.

В теперішній час вирощується в багатьох країнах (всього більше, ніж в 40).

Має інші назви: м’ята англійська, м’ята холодна, холодка, м’ята пярцовая, яриз (азерб.), катвахот (арм.), пітна (груз.).

ХІМІЧНИЙ СКЛАД. ЛІКУВАЛЬНІ ВЛАТИВОСТІ

М’ята перцева містить ефірне масло  (2,5%), основним компонентом которого являеться ментол, який і визначає смак м’яти, а також інші речовини – ефіри, феландрен, пінен, ясмон, піперитон, ментофуран і т.д. Є В її складі і дубильні речовини, флавоноіди, гіркоти.

Ментол перетворює м’яту в бактерицидну рослину.
Вона володіє болезаспокійливими, а також судинорозширюючими властивостями.  М’ятне масло входить до складу багатьох лікувальних препаратів:  м’ятні каплі, шлункові таблетки, різні мазі.

М’ята перцева покращує травлення, ліквідує нудоту, володіє жовчогінними властивостями, застосовується при астмі, метеоризмі. Відвари із м’яти п’ють в якості заспокійливого засобу, при запальних процесах в бронхах, легенях, а також при серцево-судинних, гінекологічних захворюваннях.

Відварами із листя м’яти дезінфікують порожнину рота при різних запальних процесах. Ними ж знімають болі в животі, серцеві болі, ізжогу.

М’ятні ванни відомі як заспокійливі. Ментол – головний компонент м’ятної есенції. Останню додають в різні зубні пасти, порошки, одеколони, еліксири і т.д.

СМАКОВІ ВЛАСТИВОСТІ. ЗАСТОСУВАННЯ

Пряністю служить листя м’яти – сушене або свіже. Прийнято вважати, що дану рослину вирощують в основному для отримання ефірного масла і ментолу (прохолодний смак). При акуратному використанні м’яту перцеву можна і потрібно вживати в домашній кулінарії, як це робили в давні часи. Особливо доречно використовувати її в спекотні  літні місяці для приготування напоїв: м’ята освіжає  і створює відчуття  приємного холодку. Листя додають в морси, компоти, киселі, сиропи. Вони згодяться для фруктових салатів. Не зіпсують смак м’яса (баранини, ягнятини), а також птиці. І звичайно суха мелена м’ята надасть свіжості і аромату домашній випічці (булочки, пироги, печиво).

Дозування її, як і багатьох інших прянощів, повинно бути невеликим.  

У народів інших країн, таких як Англія, Германія, Франція, м’яту перцеву широко застосовують як приправу до різних овочів, наприклад помідорів, огірків, картоплі, бобовим. Її використовують для покращення смаку і запаху багатьох соусів, вводять до складу пряних сумішей.

З м’ятою тушкують капусту, моркву, горох, цибулю-пирій, її додають в маринадні підливки до риби, а також м’яса.

М’ята перцева входить до складу ароматизаторів лікерів.

 

М’ЯТА ПОЛЬОВА
(Mentha arvensis L.)

М’ята польова росте практично у всіх куточках планети, частіше в дикому вигляді.  Найбільш відомий вид м’яти.

Має інші назви: драголюб, глуха м’ята, кінська м’ята, польська м’ята, чорна м’ята, собача м’ята, китайська м’ята.

ХІМІЧНИЙ СКЛАД. ЛІКУВАЛЬНІ ВЛАСТИВОСТІ

Надземна частина м’яти польової містить до 2% ефірного масла, основною частиною котрого являються ментол, терпени.  В листі м’яти присутній каротин, флавоноіди, органічні кислоти, рутин, фітонциди, дубильні речовини. Завдяки наявності перерахованого, відвари м’яти польової використовують при головних болях, розладах, невралгія, запальних процесах.  Із м’яти польової готують ефірне масло, яке має різкий запах і гіркий смак.

СМАКОВІ ВЛАСТИВОСТІ. ЗАСТОСУВАННЯ

М’ята  польова в якості прянощів використовується в сирому і сушеному вигляді. Листя і пуп’янки добавляють в весняно-літні салати, ними присмачують овочеві супи, страви із риби. М’ята польова не тільки покращує смакові властивості продуктів, але і збільшує термін зберігання, тому її використовують при засолюванні капусти, особливо качанами. Її широко використовують в приготуванні напоїв, які мають тонізуючий смак. Замінює повністю чай або служить добавкою до інших чаїв.

Квас з м’ятою має чудовий смак і добре зберігається. Молоко, якщо в нього опустити листочки м’яти, довше не скисає. 
В м’яті польовій відсутній різкий запах і холодний смак, властивий перцевій м’яті, тому її  використовують при випіканні пряників і інших виробів із тіста.

 

М’ЯТА ЯБЛУЧНА
(Mentharotundifolia)

М’ята яблучна – пряно-ароматична рослина,  Батьківщиною котрої вважають Єгипет і Малу Азію.

Має інші назви: м’ята кругло листа, м’ята єгипетська, м’ята золота, дикий бальзам, кондитерська м’ята. Вони показують , скоріш, підкреслюють достоїнства цієї пряності.

Надземна частина темно-зеленого кольору вся вживається в якості пряності.

М’ята яблучна володіє ніжним ароматом і вигідно відрізняється від інших видів м’яти. Її додають не тільки в салати, супи, мясні страви, але і в різні напої, солодкі страви і домашню випічку. Її притаманна гіркота і холодок.

 

М’ЯТА БЛОШНИЦЯ
(Mentha pulegium)

Мята блошниця – невелика рослина, яка росте на півдні Росії, на Північному Кавказі в основному в дикому вигляді. В найбільшик кількостях її вирощують в Туркменії.

В якості прянощів використовують молоду зелень і сушену верхню частину рослини, зібрану до цвітіння чи в період бутонізації. Має приємний м’ятний запах і приємний смак.
В Грузії носить назву «обмало» і використовується для приготування соусів. В Туркменії м’ятою блошницею покращують смак баранини. А в Вірменії з нею готують росольні сири.

 

М’ЯТА ПРЯНА
(Elsholtziapatrinii, Elsholtziacristata)

М’ята пряна, ельгольция — однорічна трав’яниста рослина, відноситься до сім’ї губоцвітих, Батьківщиною котрого вважають Азію.

Має інші назви: гребінчаста шандра, пряний іссоп
До «м’ятного » ряду відноситься умовно. Трава, котру в народі називають «пряна м’ята», має м’ятний запах, дуже тонкий і приємний, скоріш  нагадує аромат меліси. Смак пряний.

В якості прянощів використовують в основному пуп’янки і квіти на початку цвітіння, котрі висушують під навісом.
Сухим порошком пряної м’яти з давніх часів користуються в кулінарній справі, сміло добавляють його в супи, м’ясні страви. Ним покращують смак м’ясних фаршів, паштетів із субпродуктів, домашніх ковбас. (Мята пряна не тільки покращує смак м’яса, але і робить його м’яким, ніжним). Зелень м’яти добавляють в салати, бутерброди, закуски . 

Норм споживання цієї пряності не існує, так як не існує небезпеки зіпсувати страву передозуванням – і в великих кількостях м’ята пряна не дає гіркоти.