 |  |
(Apium graveolens L.)
Селера – дворічна пряно-ароматична рослина, відома з давніх давен, перш за все як овоч.
Зараз його одночасно можна рахувати овочевою рослиною і пряністю. Вирощують три різновидності селери: кореневий (коренеплідний), стебловий, листковий. Звернувшись до історії пряності, можна сказати, що древні предки цієї рослини були родом із Середземномор’я, де і зараз вона зустрічається в дикому вигляді. Селеру зустрічається в Західній Європі, Азії, Індії, Північній і Південній Америці, в країнах СНД. Росте вздовж канав, по берегах річок, морів. Культивують селеру у всіх перерахованих регіонах, а також в Африці.
В Європі вирощувати селеру почали вXVIII столітті. В Росії знатні вельможі, копіюючи древніх греків і римлян, використовували селеру спочатку не в їжу, а як прикраси.
Хімічний склад. Лікувальні властивості
Селера багата вітамінами групи В, містить вітаміни К і Е, провітамін А, аскорбінову кислоту. У всіх частинах рослини, особливо в коренеплодах, міститься калій, магній, кальцій, марганець, залізо, цинк, фосфор, натрій, а також фолієва кислота, цінні амінокислоти, органічні кислоти і мікроелементи.
Наявність всіх цих компонентів робить селеру дуже корисною для здоров’я людини рослиною. Вона необхідна для нормального обміну речовин, має лікувальні і профілактичні властивості. Зокрема, володіє діурічними властивостями, так як містить калій, апіол, аспарагін. Із-за наявності солей кальцію селеру рекомендують при захворюваннях серцево-судинної системи, солей магнію - при нервових захворюваннях, заліза – для хворих страждаючих анемією.
Людям похилого віку селеру рекомендують для покращення водно-соляного обміну, при ожирінні. Впливає на загальний тонус організму, покращуючи фізичну і розумову діяльність.
В народній медицині селеру використовують при ревматизмі, проти утворення каменів, при різноманітних захворюваннях нирок; він виводить шлаки із організму. Листя селери лікує свіжі рани, і які довго не загоюються.
