(ALLIUM)

Цибуля – трав’яниста пряно-ароматична рослина, яка об’єднує цілий рід. Ботаніки відрізняють біля 400 видів цибулевих рослин, серед яких 228 видів являються овочевими культурами, серед них є як дикі, так і культурні.

Цибуля, без сумнівів, пряна рослина, відома людині з давніх часів.  Батьківщину її встановити складно. Більшість дослідників схильні вважати нею Південно Західну Азію. В різних кліматичних зонах  вирощують різні сорти цибулі, така традиція вироблена  протягом багатьох століть. Цибуля і часник були відомі у Єгиптян за 3000 р. до н.е. Вони цінували їх як пряність і використовували як основний харчовий продукт. Цибуля була доступна всім верствам населення, його їли сирим, додавали в страви. Дуже рано стала окультурюватись людиною. Відомо, що в Китаї, Індії його вирощували 5000 років туму назад. Римський вчений Пліній в 1 ст. н.е. згадує про те, що цибулю в цей період уже вирощували в Германії, Англії.

В середньовіччя рослину широко використовували, приписуючи їй незвичайні лікувальні властивості.

В Америку цибуля потрапила завдяки експедиції Христофора Колумба, котрий не тільки відкрив сам заморські прянощі, але мав відношення до початку вирощування  цибулі на континенті.  Спочатку він був посаджений на острові Ізабелла, а потім поширився по всій  Америці.

Зупинимось на деяких видах цибулі

Цибуля ріпчаста
(Alliumcepa)

Цибуля ріпчаста - дворічна, перехреснозапильна рослина, як і всі цибулі відноситься до сімейства Цибульні. Сама поширена пряність, споживана багатьма народами щоденно.

Батьківщиною цибулі ріпчастої  вважають Південно – Західну  Азію.  Культивуються всі сорти цибулі ріпчастої: напівгострі, гострі, солодкі.

Має інші назви: арбажейка, бульбянка, лук, сибуля. 

Ріпчаста цибуля має характерний запах, обумовлений присутністю в ній ефірних масел, включаючи сірку.

Фітонциди цибулі знищують мікроби, стрептококи, дизентерійну, дифтерійну, туберкульозну палички.

Крім того, в цибулі міститься протеїн, сахароза, мальтоза, фруктоза, полісахарид, білки, жири. Вона багата вітамінами С, А, D, В1, В2, В6, Е, РР; містить кальцій, калій, натрій, магній, фосфор, залізо. Із  цибулі ріпчастої готують спиртову витяжку для стимуляції серцевої діяльності, покращення секреторної діяльності залоз  тракту. Цибуля заспокійливо діє на нервову систему. При весняному авітамінозі дуже важлива зелена цибуля, яка може задовольнити потребу людського організму в вітаміні С.

Цибулини містять йод, органічні (лимонну, яблучну) кислоти.

Ріпчаста цибуля широко використовується в кулінарії, консервній промисловості. Цибулю додають практично у всі страви, за виключенням напоїв і солодких десертів. Використовують в сирому, жареному, пасерованому, відвареному, соленому і маринованому вигляді.

В промисловості цибулю використовують при виготовленні м’ясних консервів, пряних соусів і гарнірів, при переробці риби, ковбас, розсольних сирів.

Цибуля-порей
(Allium porrum L.)

Цибуля-порей – овочева дворічна пряно-ароматична рослина, відома і вживана древніми єгиптянами, греками і римлянами. Батьківщиною вважають Східне Середземномор’я. 

Цибуля – порей не має цибулини як такої, а закінчується потовщеним стеблом, який і має харчову цінність рослини. Має два види: літній і зимовий, відрізняються стеблом (його потовщенням).

Цибуля – порей має запах цибулі ріпчастої, але менш виражений, більш тонкий. Це поживний продукт і хороша пряність. Його використовують в сирому вигляді, готують спеціальні страви (пюре із порею), включають в склад паст, соусів, присмачують м’ясні страви, посипають рибу, додають до омлетів.