Класичні прянощі, що використовуються в гастрономії
Бад'ян
Інші назви бад’яну: аніс зірчастий, аніс індійський, аніс китайський, аніс сибірський, аніс корабельний, Іліціум звичайний. (Іліціум звичайний вирощують не тільки як пряність, але і для отримання красивої червонуватої деревини, котру високо цінують).
Ваніль
З початку XVII століття ваніль використовували для ароматизації випічки. Слідом за цим відкриттям французькі аристократи ввели в практику паління тютюну з додаванням ванілі. Але, мабуть, найбільш підігріло інтерес до цієї тропічної пряності твердження, що ваніль — винятково сильний збуджуючий засіб.
Гвоздика
Гвоздику з давніх часів використовували як пряність, і як ліки, зокрема для зняття зубної болі, в якості хорошого антисептику, для полегшення дихання при різних захворюваннях дихальних шляхів. Відваром гвоздики лікували хвороби очей.
Імбир
Говорять, що португальці щедро годували Імбиром своїх рабів, щоб збільшувати їх плодовитість. Але сьогодні Імбир цінується за його пікантний смак
Кардамон
Насіння кардамону має лікувальні властивості. Воно містить 3—8% ефірного масла, до складу якого входить жирне масло; містить 10% гума й амідону, а також терпенеол, терпинилацетат, цінеол, білок.
Кмин
В якості пряності використовують молоде листя кмину для приготування салатів, холодних закусок, супів. В основному насіння даної рослини входить до складу пряної суміші, яку використовують для ароматизації при копченні ковбас. В країнах Закавказзя його добавляють в сиркові маси і сири.
Кориця
Вживання різних видів кориці строго індивідуально, так як відтінки її смаку й запаху впливають на якість готового продукту. Незмінно одне — солодкі блюда кориця ніколи не зіпсує, будь це випічка чи напої. У різних країнах її використають по-різному.
Коріандр
Відомий був ще древнім грекам, знайдений в древньоєгипетських гробницях, які відносяться до 1400 р. до н.е. Греки називали його «клоповник», тому що свіже розім’яте листя його пахне клопами. А спілі плоди, особливо в суміші з іншими прянощами, мають приємний смак і змінюють свій аромат. Дана рослина – родич тміну, фенхелю, кропу, анісу.
Куркума
Кукрума надає продуктам свіжість, збільшує строки зберігання. У невеликих кількостях поліпшує аромат кондитерських виробів, маринадів. В Індії куркуму використовують не тільки в кулінарії, але і як барвник у косметиці.
Лавровий лист
Як не дивно, але призначення лаврового листа довгий час було дещо іншим, порівнюючи із сучасним споживанням. Він застосовувався для ароматизації води, яка призначалася для омивання рук перед їжею. В 1 столітті н.е. його почали використовувати в якості пряності (листя і чорно-сині плоди).
Мускатний горіх
Завдяки арабським купцям європейці довідалися про нього в 6 столітті. А вже в 12 столітті на європейському континенті не було ні однієї країни, яка б не відчувала в ньому потреби. Причому використовували мускат не тільки як спецію, але і як освіжувач повітря.
Пажитник (Фенугрек)
Назва його дещо незвичайна: «грецьке сіно». Справа в тому, що його насіння має трикутну форму. А корови просто обожнюють сушений пажитник, котрий подекуди так і називають «грецьке сіно». У німців пажитник – «фенугрек», що дослівно означає «козині роги»: вони пов’язують назву цієї пряності з зовнішнім виглядом стручків, які нагадують роги кози. Російська назва походить від застарілого «пажить», що означає пасовисько
Перець
Перець — король прянощів. У багатьох країнах перець посідає перше місце серед імпортованих продуктів. Організована інтернаціональна Корпорація перцю, що піклується про міжнародну торгівлю цим дорогоцінним товаром.
Перець червоний, паприка
Батьківщиною червоного стручкового перцю (паприки) є Південна Америка. У цей час цю культуру вирощують переважно в США, Іспанії, Туреччині й Угорщині
Цікаве про спеції та прянощі